Багато людей із радістю – а дехто із здивуванням – сприймають вістку про те, що папа Франциск разом із єпископами католицької Церкви 25 березня 2022 року – у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці за григоріянським календарем – посвятить Україну й Росію Непорочному Серцю Пречистої Діви Марії. Для деяких дивною виглядає така пропозиція Святішого Отця, мовляв, як можна ставити в один ряд Україну і Росію? Україна є жертвою насильницької війни, а Росія – агресор.
Однак про жодне зрівнювання не йдеться, і нам важливо чіткіше це усвідомити собі. Гадаю, що ні в кого немає сумнівів, на чиєму боці правда. Проте зараз і Україна, і Росія потребують молитов. Україна – щоб могла себе захистити перед напасником, а Росія – щоб відвернулася від беззаконня і воєнних злочинів, які вона коїть. Одна молитва, одне речення – проте зовсім різна мета.
Чому ж папа так каже? Якби Святіший Отець проголосив молитву тільки за навернення Росії, також було би здивування і нерозуміння…
У вселенській Церкві присвячення народів світу Богоматері здійснювали папи Пій ХІІ (1942), святий Павло VI (1964), святий Іван-Павло ІІ (1982, 1984, 2000) і Франциск (2013).
В Україні є давня історія посвяти нашого народу Пресвятій Богородиці: почавши від князя Ярослава Мудрого (1037 року) до митрополита Андрея Шептицьког (на початку ХХ сторіччя), патріярха Йосифа Сліпого (у Люрді в 1970 році), кардинала Мирослава-Івана Любачівського (у Римі в 1984 році та в Зарваниці в 1995 році) і Блаженнішого Святослава (на початку війни в 2014 році і на початку пандемії ковіду в 2020 році). Посвячення є знаком віддання себе під покров Богородиці. Папа Франциск це зробить на вселенському рівні.
Про посвячення Росії – і її навернення – іде мова вже понад сто років. Цього конкретного акту просила Божа Мати у Фатімі, коли з’явилася трьом дітям у 1917 році. Сестра Лусія, найстарша з них, повідомила, що Мати Божа їм сказала: «Якщо мої прохання будуть вислухані, Росія навернеться і буде мир; якщо ж ні, то вона поширить свої помилки по всьому світу, спричинивши війни та переслідування Церкви. Добрі будуть замучені, Святіший Отець буде страждати, різні народи будуть знищені. Але, зрештою, моє Непорочне Серце переможе. Святий Отець присвятить мені Росію – вона навернеться, і світові буде дарований період миру» (13 липня 1917 року).
Треба розуміти, що акт посвяти не є для того, щоб зрушити серце Богородиці, немов би воно застигло. Всемогутній Бог і Пресвята Богородиця не чекають наших особливих дій, щоб любити всі народи. Ця посвята потрібна насамперед нам. Ідеться про те, щоб змінилися наші серця, щоб було навернення від гріха, щоб людина почула Боже слово і відкрилася на Божу благодать.
За словами Святішого Отця, посвячення України й Росії Непорочному Серцю Пречистої Діви Марії «має бути жестом вселенської Церкви, яка в цю трагічну хвилину підносить до Бога, за посередництвом своєї і нашої Матері, крик болю тих, хто страждає і благає припинити насильство та довіряє майбутнє людства Цариці миру».
владика Гліб