Кілька десятків людей зібралися у суботу, 25 листопада, традиційному місці відзначення роковин Голодомору – поряд з Меморіалом жертв вірменського геноциду в центрі міста.

У церемонії взяв участь місцевий хор «Дударик», який виконав «Чуєш, брате мій» братів Лепких, народну «Пливе кача», а разом з усіма учасниками мітингу хористи заспівали національні гімни України і Франції.

Марі-Терез Рімазаускас (у дівоцтві Йоник), донька іммігранта з України, співає в ліонському хорі «Дударик», каже, що для неї було важливо взяти участь у відзначенні роковин Голодомору.

«Треба показувати, через що пройшла країна наших батьків і дідів. Передусім, показувати, що Україна і Росія – це не те саме. Бо у французів багато років з цим була плутанина. Тепер вони потрохи починають цікавитися історією України. І треба користатися цією нагодою, щоб вони знали про всі проблеми, які були в українців. І, зокрема, про те, що їх мало не знищили штучним голодом», – сказала Марі-Терез.

У мітингу, серед інших, взяли участь мер другого району Ліона Дені Бролік’є, перший секретар відділу консульсько-правових питань Микола Собко та отець Андрій Морквас з української парафії Святого Атанасія.

А в неділю, 26 листопада, в церкві Святого Атанасія, що у Віллербані, відправили панахиду за жертвами Голодомору, а також за загиблими героями Небесної сотні і полеглими на війні, яка триває на сході України.

«Те, що коїться нині на Донбасі, це продовження того, що було в часи Голодомору», – сказала після панахиди Ґеня Бура, засновниця ліонського «Комітету «Україна-33», який організовував суботній мітинг і вже понад 20 років поширює у Франції інформацію про історію України.

Поряд з українською церквою у 2003 році (до 70 роковин Голодомору) з ініціативи «Комітету» мерія Віллербана встановила меморіальну табличку. На ній французькою написано таке: «У тридцятих роках радянська влада вдалася до голоду, аби підкорити Україну. Внаслідок голоду помруть мільйони.  Минуть десятиліття, перш ніж буде піднята завіса мовчання, і про це почнуть говорити як історичний факт».

Маркіян Перетятко

спеціально для Служби комунікації Паризької єпархії