Матеріал Українська церква у Ліоні
День Бастилії 1970 року був особливим для українців Ліона. У церкві Святого Атанасія Великого громада приймала Верховного архієпископа УГКЦ, кардинала Йосифа Сліпого. Нам вдалося знайти кілька публікацій у місцевій пресі про візит Блаженнішого, а також аматорський відеорепортаж з архієрейської служби.
Речник світового українства
Митрополит Йосиф Сліпий у липні того року перебував з візитом у Франції. Ця подорож була частиною турне громадами закордонних українців, яке Блаженніший розпочав у 1968 році, після того, як заснував у Римі Український католицький університет, спорудив там же собор Святої Софії, а також поправив своє здоров’я, підкошене 18 роками радянських тюрем і таборів.
“Значення відвідин Йосифом Сліпим українських громад у світі годі переоцінити. На той момент минуло понад 20 років після завершення Другої світової війни; “Залізна завіса” ставала чимдалі вищою, повернення на Батьківщину здавалося неможливим; процес асиміляції українців за кордоном був невблаганним…” – розповідає Борис Ґудзяк, митрополит УГКЦ, президент УКУ та фахівець з історії української церкви. – ”Митрополит, потім кардинал, потім патріарх Йосиф все українство збирав. Він був, мабуть, найбільш впізнаваним і впливовим українцем поза межами України”.
“Приїзд Йосифа Сліпого давав моральний імпульс: він вистояв і свідчив про християн, які не здаються. Він говорив про силу Божу, яка є з тими, кого переслідують. Світ звертав на це увагу, і українці цілого світу мали в ньому харизматичного героїчного речника”, – додає Борис Ґудзяк.
Хроніка візиту
Увечері 13 липня 1970 року (то був понеділок) Йосиф Сліпий прибув до Ліона літаком з Парижа, де мав зустрічі з архієпископом Паризьким, кардиналом Франсуа Марті та нунцієм Еґано Ріґі-Ламбертіні. Блаженнішого супроводжував єпископ Володимир Маланчук, очільник екзархату для українців греко-католиків у Франції.
За даними газети Dernière Heure Lyonnaise (1), Йосифа Сліпого на летовищі у Броні (передмістя Ліона) зустрічав ліонський парох та за сумісництвом генеральний вікарій екзархату о.Михайло Василик, ще один ліонський священник Роже Ярослав Салевич, парафіяни Дмитро Петрик і Омелян Корчак, а також о.Блан де ла Фонтен, секретар архієпископа Ліонського, кардинала Александра Ренара, якого на той час у Ліоні не було.
Крім того, разом з Блаженнішим у Ліоні перебував о. Любомир Гузар (очільник УГКЦ у 2001-2011 рр.). Це ми дізнаємося завдяки відеорепортажу з архієрейської служби наступного дня в українській церкві Святого Атанасія Великого у Віллербані (частина ліонської агломерації).
То був вихідний – національне свято у Франції. Перед входом до церкви Блаженнішого зустрічала громада на чолі з о.Михайлом Василиком, з хлібом-сіллю та жовто-блакитними прапорами. Парафіянин Кирило Гринчук зачитав вітальне слово. Крістін Малинович, юна донька Володимира Малиновича, провідного діяча української діаспори у Франції, у вінку та вишиванці вручила Йосифу Сліпому квіти та продекламувала вірша, а семирічному Стефанові Кюзену доручено тримати під час богослужіння жезл Блаженнішого.
Ґеня Бура-Кюзен під час архієрейської служби співала у хорі. Пригадує, що Йосиф Сліпий справляв сильне враження, передусім своїм поглядом і словами, але було видно, що роки в неволі забрали у нього чимало здоров’я:
“Коли він підняв свічники, то здавалося, що йому руки упадуть. Але проповідь була дуже сильною. Він давав нам велику віру і надію на краще”.
“Він представляв церкву, яка мала пропасти, а вона жила. І Йосиф Сліпий вижив, і по цілому світу говорив про те, що зло не триватиме вічно, і що нам треба готуватися до воскресіння церкви і до свободи України”, – пояснює Борис Ґудзяк.
Відеорепортаж Манюеля Прієто про богослужіння у Віллербані 14 липня 1970 р., яке очолив митрополит Йосиф
У середу 15 липня Йосиф Сліпий очолив літургію в ліонському соборі Івана Хрестителя, у якій також узяв участь генеральний вікарій Ліонської дієцезії. Відразу після цього Блаженнішого прийняв мер Ліона Луї Прадель.
Як відзначає Dernière Heure Lyonnaise (2), під час авдієнції в мерії Йосиф Сліпий пригадав, що бував у Ліоні у 1930 році (тоді о.Йосиф Сліпий очолював Львівську богословську академію).
Крім того, “митрополит розповів про свою подорож релігійними громадами в Іспанії та в Америці”, а також “висловив сподівання на кращі дні для його церкви в СРСР”.
Після мерії Йосиф Сліпий навідався до “Foyer Oriental Saint-Basile”, осередку для священників східних католицьких церков у центрі Ліона. На той час там мешкали обидва ліонські отці УГКЦ і о. П’єр Холоділін з російської католицької парафії. Блаженніший також відвідав каплицю Святого Іринея, створену у 1932 році для католиків східного обряду, передусім для втікачів з колишньої Російської імперії.
Нарешті, Блаженніший відвідав розташоване за 40 км на північ від Ліона містечко Арс, місце паломництва до мощей святого Жан-Марі Віаннея, взірця парафіяльного священника, після чого Йосиф Сліпий повернувся до Парижа. У франузькій столиці очільник УГКЦ мав зустріч з президентом Франції Жоржем Помпіду.
Про що говорив Йосиф Сліпий у Франції?
Франкомовна програма візиту Блаженнішого (3) містила коротку довідку про історію франко-українських стосунків, біографії Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого, структуру УГКЦ у Франції, а також стан підпільної церкви у СРСР:
“Від 1944 року триває безжалісне переслідування нашої церкви: терор, ув’язнення, заслання, убивства. Чи ще залишилося щось від цієї української церкви? Так, Божою милістю. Бо неможливо знищити дух. Священники, які залишилися вірними Святому Престолу, підпільно підтримують віру свого народу. А ті, кого заслали до Сибіру, несуть слово Боже у концтаборах…”
За браком джерел ми не можемо процитувати слів Йосифа Сліпого у Ліоні, однак маємо текст його промови (4) під час перебування два тижні згодом у Люрді, відомому як місці об’явлення Богородиці.
“Наші душі і наші серця розірвані згадкою про терпіння останніх десятиліть. Ще дзвенять у наших вухах стогони й голоси борців, що клали голову за волю України у чотирикутнику смерти. Залишені без усякої помочі, вони кликали серед болів і мук до рідної матерів за порятунком і полегшою: “Мамо, чи чуєш Ти мене?…”
А ось там дальше конають ті, з яких живцем з тіла паси шкіри здирали; вони кличуть в розпуці: “Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?…” А там ще далі падуть від гітлерівських кулеметів і на чужих фронтах зі словам болізні на устах: “Мамо чи видиш і чуєш Ти мене?…” Ще інші на каторжних роботах, в голоді й холоді шукають полегші в рідної матері “Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?…”
Там, ген далеко на півночі в Потьмі, від холоду й голоду скільки-то гине на засланні, а в усіх те саме зболіле серце і цей самий голос: “Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?…” А хто ж перелічить сотки, тисячі і мільйони тих, що опинились за кілчастими дротами і з тугою та жалем кликали: “Я соколом злетів би до Тебе щоб прилягти до Твого материнського серця. Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?”
Хто перелічить мільйони й мільйони тих, що страждали й гинули на полях боїв на рідних і чужих землях, в боляз і муках, і тих, що мусіли покидати рідні хати, щоб спасати своє життя і шукати волі. Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?
Та що ж? Рідна мати знедолена, збідніла, безпомічна лягла в сиру могилу. Тому то ми, Пречиста, і самі струджені та обездолені, принесли ті плачі, болі, горе й біду до Тебе, ось тут, бо рідна наша земська мати не в силі їм зарадити… Владичице, Богородице, “прийми мольби рабів Твоїх і ізбави нас от всякія скорби і печалі”, щоб відійшли ми потішені, скріплені і піднесені на дусі, з новими силами на нашу дальшу, важку й хресну путь життя, спосібні до дальших подвигів і геройств”.
“Він виглядав як людина, яка виходить зі Святого письма. Бог нам таких людей посилав. Вони терпіли дуже, але вони засвідчили світові велику правду про людину, – підсумовує митрополит Борис Ґудзяк. – “Найбільшим викликом ХХ століття був тоталітаризм, який намагався з людини зробити біомасу і перетворити її на homo sovieticus. Патріарх Йосиф і підпільна церква вистояли проти цього виклику, і вони можуть вчити нас про виклики ХХІ століття”.
Автор: Маркіян Перетятко дякує за допомогу у зборі інформації для статті Славці Андруневич, Юрієві Білаку, Ґеній Бурій-Кюзен, Андрієві та Жанін Галайдам.
Друковані джерела:
- (1) “Dernière Heure Lyonnaise” від 14.07.1970
- (2) “Dernière Heure Lyonnaise” від 16.07.1970
- (3) « L’Église d’Ukraine parmis nous. Soni esprit, son action » (Centre Culturel Saint Wladimir, Lille, 1970)
- (4) “Йосиф Сліпий. Отець та сповідних Української мученицької церкви” (о. д-р. Іван Хома, Видавництво ОО. Салезіян-Товариства Св.Софії, Рим 1992. – стор. 157
Більше про Йосифа Сліпого: дивіться цикл випусків на каналі “Живого телебачення”