В неділю, 16 вересня у м. Брюссель, в Домі Товариства українців Бельгії (ТУБ), відбулася зустріч-обговорення результатів соціологічного дослідження про українських мігрантів “четвертої хвилі” в Західній Європі (на прикладі Парижа).
Зустріч провели у рамках проекту “Поговорімо”, який започаткували місцеві громадські діячі Анна Яворська та Ігор Хохоляк. Розпочали презентацію дослідження, яка потім перейшла у жваву дискусію у форматі питання-відповіді владика Борис Ґудзяк та професор кафедри соціології УКУ Оксана Міхеєва.
Єпархія святого Володимира Великого в Парижі ініціювала це соціологічне дослідження, щоб допомогти українським державним інституціям, громадським організаціям і церквам осмислити міграційний феномен. Перший етап дослідження базується на анкетуванні 634 мігрантів “четвертої хвилі”, які мешкають у Парижі та Паризькому регіоні. Анкета, що складається із 76 запитань, окреслила демографічні характеристики респондентів, їхню соціоекономічну ситуацію, рівень інтегрованості у французьке суспільство, зв’язки з Україною, громадську активність, рівень інституційної довіри, релігійні світогляд і практику тощо.
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія, Представник України при ЄС, Микола Точицький, присвятив свій недільний вечір також розмові про проблеми міграції. Він звернув особливу увагу на досить високий відсоток українців, які перебувають нелегально у країнах ЄС, може негативно відбитися на безвізовому режимі з ЄС, а у найгіршому випадку може слугувати його призупиненню. Відповідальність за останнє буде лежати на громадянах України, які порушують закон ЄС. Ще пан Точицький був стурбований відпливом високваліфикованих українських громадян за кордон. Він сказав, що Україна має думати як зупинити цю тенденцію і закликав, особливо випускників Коледжу Європи в Бельгії, повертатися додому на роботу, хоча б на декілька років і таким чином віддавати належне платникам податків, гроші яких були використані на їхні стипендії.
Деякі результати опитування особливо зацікавили бельгійську громаду. Наприклад, за результатами дослідження, для адаптації та освоєння за кордоном потрібно три роки. Представники духовенства висловили занепокоєність з цього приводу і сказали, що саме три роки потрібно, щоб сім’я, яка розділена кілометрами, розпалася. Тому, потрібно всіляко сприяти, щоб за три роки відбулося воз’єднання сім’ї.
Громада Бельгії знайшла деякі спільні характеристики з громадою Парижа. Дійшли висновку, що проблема недовіри українців до самих українців за кордоном – спільна і потрібно працювати над згуртованістю громад. Учасники розмови також підкреслили, що проблеми українських мігрантів в Парижі та Брюсселі в деяких аспектах значно різняться. Ще потрібно взяти до уваги, що результати в Брюсселі та інших містах Бельгії будуть також дуже відрізнятися один від одного.
Усі зійшлися на думці, що подібні проекти є надзвичайно важливими для розуміння проблем мігрантів та пошуку їх вирішення, організації конкретних заходів для покращення їхнього становища, виробити цілісний підхід до міграційних рухів у контексті глобалізації та регіональної інтеграції.