30.01.1983 –21.07.2012
владика МИХАЇЛ Гринчишин
титулярний єпископ Зиґріський
Апостольський екзарх українців Франції
Апостольський делегат українців Бельгії, Нідерландів, Люксембурґу та Швейцарії
Народився 18 лютого 1929 р. у с. Б’юкенен, провінція Саскачаван, Канада
Вступив до Чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів)
28 липня 1946 . – скав вічні обіти у Чині Найсвятішого Ізбавителя (редемптористи) у м. Йорктон провінція Саскачаван, Канада
25 травня 1952 р. – рукоположений у священики владикою Максимом Германюком, тодішнім єпископом-помічником Манітобським у м. Торонто.
1955 р. – захистив докторську працю з канонічного права у Папському Східному Інституті в Римі.
Душпастирював у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні, викладав у семінаріях Канади.
1970 року – призначений постулятором у беатифікаційному процесі митрополита Андрея Шептицького.
1972–1981 рр. – протоігумен провінції Чину Найсвятішого Ізбавителія (едемптористів) у Канаді та США.
27 листопада 1982 р. – папа Римський св. Йоан-Павло ІІ номінував о. Михаїла Гринчишина титулярним єпископом Зиґріським та призначив екзархом Апостольського екзархату для українців-католиків візантійського обряду у Франції
30 січня 1983 р. – патріарх Києво-Галицький Йосиф Сліпий у співслужінні митрополитів вінніпезького Максима Германюка та філадельфійського Стефана Силики уділив ієромонаху Михаїлу Гринчишину архієрейську хіротонію.
00 місяця 0000 року – архиєпископ Анджело Філічі, папський нунцій у Франції, в римо-католицькому храмі Сен-Жермен-де-Прес звершив Чин інтронізації владики Михайла Гринчишина на екзарха Апостольського екзархату українців-католиків візантійського обряду у Франції.
29 вересня 1987 р. – папа Римський св. Йоан-Павло ІІ номінував вл. Михаїла Гринчишини Апостольським адміністратор Екзархату українців Великої Британії у зв’язку смертю їхнього владики Августина Горняка.
24 червня 1989 р. вл. Михаїл Гринчишин передав уряд екзарха Великої Британії новопризначеному екзархові – Михаїлу Кучмяку
21 липня 2012 р. – папа Римський Венедикт XVІ прийняв відставку єп. Михаїла Гринчишина у зв’язку із виходом в емеритуру (пенсію).
12 листопада 2012 р. – помер.
22.07.1960 –27.11.1982
владика ВОЛОДИМИР Маланчук
титулярний єпископ Епіфанійський
Апостольський екзарх українців Франції
Народився 20 серпня 1904 у с. Базар Чортківського повіту, Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорської імперії (нині: с. Базар Чортківського району Тернопільської області України).
Вступив до Чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів)
21 вересня 1925 р. склав вічні обіти у Чині Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів)
26 квітня 1931 р. – рукоположений на священики
Протоігумен Чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів) у Канаді
22 липня 1960 року – папа Римський св. Йоан XXIII номінував о.-протоігумена Володимира Маланчука титулярним єпископом Епіфанії Сирійської та призначив екзархом новоствореного Апостольського екзархату українців-католиків візантійського обряду у Франції.
19 лютого 1961 року – митрополит Вінніпезький Максим Германюк у співслужінні єпископів стемфордського Амврозія Сенишина та торонтського Ісидора Борецького уділив єромонаху Володимиру Маланчуку архієрейську хіротонію у м. Вінніпеґ
19 березня 1961 року – архиєпископ Паоло Бертолі, папський нунцій у Франції, в Соборі св. Володимира звершив Чин інтронізації владики Володимира Маланчука на екзарха Апостольського екзархату українців-католиків візантійського обряду у Франції.
1962 – 1965 – активний учасник ІІ Ватиканськго Собору
27 листопала 1982 р. – папа Римський св. Йоан-Павло ІІ прийняв відставку єп. Володимира Маламчука у зв’язку із виходом в емеритуру (пенсію).
Повернувся у Канаду, у монастир Чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів)
29 серпня 1990 р. – єп. Влодимир Маланчук помер, у Канаді.
28.07.1945 –22.07.1960
владика ЙОАН Бучко
титулярний архиєпископ Леокадійський
Апостольський візитатор українців у Західній Європі
Народився 1 жовтня 1891 у с. Германів Львівського повіту, Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорської імперії (нині: с. Тарасівка Пустомитівського району Львівської області України).
Середню освіту здобув у Львівській академічній гімназії, яку закінчив у 1911 р.
Вищу богословську освіту здобув у Римі у 1911–1915.
21 лютого 1915 р. – рукоположений на священика.
1922 р. — отримав науковий ступінь богослов’я. за дисертацію з фундаментальної догматики
1922–1929 рр. — ректор Малої семінарії в м. Львові та викладач Генеральної греко-католицької семінарії у Львові.
16 вересня 1929 р. – папа Римський Пій XI номінував о. Івана Бучка титулярним єпископом Кадоєнським та призначив помічником галицького митрополита.
20 жовтня 1929 р митрополит Андрей Шептицький у співслужінні єпископів перемишльського бл. Йосафата Коциловського та станіславівсько бл. Григорія Хомишина висвятив о. Івана Бучка на єпископа та ввів на служіння.
1939 р. – за дорученням апостольського престолу – Апостольський візитатор українців у Південній Америці
17 квітня 1940 р. – папа Пій ХІІ призначив владику Івана Бучка єпископом-помічником Апостольського екзархату Українців в США з осідком у Нью-Йорку (екзархат очолював єпископ Костянтин Богачевський з осідком у Філадельфії)
1942 р. — відкликаний до Риму, де діє як представник УГКЦ при Апостольському престолі..
16 серпня 1942 р . – звладика Іван Бучко висвятив о. Івана Шімрака на єпископа української греко-католицької єпархії у м. Крижевці (Королівство Югославія, нині – Хорватія)
28 липня 1945 р — склав повноваження єпископа-помічника українського екзархату у США та папою Пієм ХІІ призначений Апостольський візитатор українців-католиків у Західній Європі з осідом у Римі. Територію візитатури поділив на чотири генеральні вікаріати: Франція та Англія Німеччина, Італія.
У 1945 р. заснував Український допомоговий комітет у Римі, що підтримував українських біженців, полонених, студеньів, політичних мігрантів, що опинилися у повоєнній Італії.
1949 – придбав для греко-католиків студентський дім у Лювені (Королівство Бельгія)
1951 – один із засновників центру Наукового Товариства ім. Шевченка у м. Сарсель (побизу Парижу).
29 червня 1952 р. – відбулося освячення Малої семінарії у м. Люр (поблизу м. Орлеан, Французька республіка), яку засував владика Іван Бучко. У церемонії взяли участь кард. Ежен Тіссеран, секретар Конгрегації східних церков, архиєм Анджелло Ронкалі, Апостольський нунцій у Франції (майбутній папа Римський св. Іван ХХХІІІ)
27 квітня 1953 р. – папа Римський Пій ХІІ надав єпископу Івану Бучку почесні титули архиєпископа Леокадійський (Leucas), асистента папського трону, римського графа.
22 липня 1960 р. – французький генеральний вікаріат західноєвропейської візитатури папою Римським св. Іваном ХХІІІ піднесено до рівня апостольського вікаріату, та відповідно, вийнято із юрисдикції владики Івана Бучка.
15 жовтня 1961 р. – з благословення апостольського престолу висвятив о. Андрія Сапеляка на єпископа для українців Аргентини
1962-1965 – учасник ІІ Ватиканського Собору
29 листопада 1971 р. – склав в усі повноваження, і відходить на пенсію.
28 липня 1974 р. з благословення апостольського престолу висвятив о. Мирослава Марусина на єпископа, продовжив його працю в Римській курії та служіння українцям Західної Європи у країнах, де не було структур УГКЦ
21 вересня 1974 помер у Римі. Похований у крипті греко-католицького Собору св. Софії.