В Бельгії до Першої світової війни проживала незначна кількість українців (робітники та студенти), які створили в Льєжі першу українську організацію. У 1945 році до Бельгії переїхало із Німеччини близько 2 тисяч українців, які були туди вивезені на примусові роботи.

У 1947 році кількість українців зросла до 10 тисяч за рахунок осіб, які, перебуваючи у таборах для переміщених осіб, уклали контракти на працевлаштування в Бельгії терміном на 2 роки. По закінченню терміну дії цих контрактів значна частина повернулася до Німеччини або виїхали до США та Канади.

За офіційними даними в Бельгії мешкає близько 2,5 тисяч українців. Більшість із них проживає в містах Брюссель, Антверпен, Льєж та Ґенк.