Secrétariat du Primat de l’EGCU (Église gréco-catholique ukrainienne) – Rome
Sa Béatitude Sviatoslav Shevchuk – Archevêque Majeur 

Gloire à Jésus-Christ !

Chers frères et sœurs en Christ ! 

Nous sommes aujourd’hui le mardi 5 juillet 2022 et l’Ukraine vit déjà le 132ème jour d’une invasion militaire à grande échelle de la russie sur le territoire de notre patrie.

Nous remercions Dieu et les Forces armées ukrainiennes que nous sommes encore en vie, que nous avons survécu jusqu’à ce matin et que nous pouvoir revoir la lumière du jour.

Le front, qui s’étend de l’oblast de Kharkiv au nord-est jusqu’à l’oblast de Mykolaïv et l’oblast de Kherson au sud, est une ligne de douleur humaine, une ligne de feu où des dizaines de personnes meurent chaque jour. Nous ne les connaissons pas tous, nous n’en entendons pas parler de chacun d’entre eux, mais les bombes ennemies ne cessent de tomber sur les villes et les villages d’Ukraine. Les batailles les plus intenses se déroulent dans la région de Donetsk autour des villes de Slovyansk et de Kramatorsk. Et ces parties de notre patrie sont soumises à divers types d’attentats à la bombe presque chaque nuit. La ville de Kharkiv tremble chaque nuit à cause des frappes russes et a besoin d’une prière fervente, d’un soutien particulier de notre part à tous.

Je voudrais surtout vous demander de prier pour ces personnes qui se trouvent dans les territoires occupés et qui sont chaque jour victimes d’humiliations, de violences, de vols, de déportations, d’atteintes à la dignité humaine. Nous les confions à la Miséricorde de Dieu et voulons prier spécifiquement pour eux.

Cette nuit, tôt le matin, les Russes ont lancé une puissante attaque de missiles sur la région de Dnipropetrovsk. Mais l’Ukraine tient bon. L’Ukraine prie. L’Ukraine fait barrage de son corps et protège la paix sur le continent européen, et l’Ukraine prie pour la paix, pour la fin de cette guerre sanglante.

Сьогодні я хочу з вами роздумати над завершенням цієї невидимої брані, цієї боротьби з лихими помислами. Можливо, це завершення не дуже буде оптимістичне, але якраз це стається з людиною тоді, коли, на жаль, вона потрапляє в лабета зла, і коли вона свідомо і добровільно передає себе в руки ворога людського роду, і свідомо і добровільно грішить. Ми з вами говорили про чотири етапи того, як диявол атакує людину, як завойовує крок за кроком людське серце. Часом ті етапи стаються миттєво, як одна-єдина атака, і лише досвідчене око духовного батька може помогти нам розрізнити ці етапи. А те, про що сьогодні будемо говорити, мабуть, є очевидним для всіх. 

Aujourd’hui, je veux réfléchir avec vous à la fin de cette bataille invisible, ce combat contre les mauvaises pensées. Cette conclusion ne sera peut-être pas très optimiste, mais c’est exactement ce qui arrive à une personne quand, malheureusement, elle tombe dans le labyrinthe du mal, et quand elle se livre sciemment et volontairement entre les mains de l’ennemi de la race humaine, et pèche sciemment et volontairement. Vous et moi avons parlé des quatre étapes de la façon dont le diable attaque une personne, comment il conquiert le cœur humain étape par étape. Parfois, ces étapes se produisent instantanément, d’une seule attaque, et seul l’œil expérimenté d’un père spirituel peut nous aider à distinguer ces étapes. Et ce dont nous allons parler aujourd’hui est probablement évident pour tout le monde.

П’ятою стадією такої невдалої боротьби зі злом, коли людина приймає злу думку, починає над нею думати, коли піддає свою волю, коли своєю волею приймає зло, – все це веде до одного, веде до того, що людина стає подібною до зруйнованого міста. Гріх, який ми раз вчинили, він руйнує наш розум, нашу волю, наші почуття зсередини, і навіть одноразовий грішний вчинок, особливо тяжкого гріха, нас переводить у стан гріху, а тоді інші наші вчинки є лише виявом нашого життя у стані гріху. І ось такий стан грішності східно-християнська духовність називає пристрастю.

La cinquième étape d’une lutte aussi infructueuse contre le mal, se produit lorsqu’une personne accepte une mauvaise pensée, commence à la faire sienne, lorsqu’elle abandonne sa volonté, lorsqu’elle accepte le mal par sa volonté – tout cela conduit au fait qu’une personne devient comme une ville en ruine. Le péché que nous avons commis une fois détruit notre esprit, notre volonté, nos sentiments de l’intérieur, et même un acte pécheur ponctuel, en particulier un péché grave, nous amène à un état de péché, et alors nos autres actions ne sont qu’une manifestation de notre vie en état de péché. Et c’est cet état de péché que la spiritualité chrétienne orientale appelle la passion.

Пристрасть – це стан поневолення людини внаслідок гріховного вчинку. Нас усіх шокують кадри спалених і знищених міст і сіл України, які перетворюються на міста-привиди. Нікого не лишали байдужими кадри спаленого, зруйнованого Маріуполя. Так виглядає душа людини, її розум, воля, почуття, серце коли через неї пройде оцей вогняний смерч тяжкого гріха. 

La passion est un état d’asservissement d’une personne à la suite d’un acte coupable. Nous sommes tous choqués par les images de villes et de villages ukrainiens incendiés et détruits, qui se transforment en villes fantômes. Les images de Marioupol brûlé et ruiné n’ont laissé personne indifférent. Voici à quoi ressemble l’âme d’une personne, son esprit, sa volonté, ses sentiments, son cœur lorsque cette tornade ardente du péché grave la traverse.

Ця пристрасть, яку по собі залишає гріх, є дезорієнтацією усіх наших душевних сил. Наш розум притемнюється і нездатний до кінця розрізняти що є добре, а що є зле. А наша воля стає радше схильною вибирати зло. Пристрасна людина відчуває постійний потяг до зла, і той потяг може досягати такої сили, що людина втрачає силу спротиву, стає узалежненою від зла, стає рабом цієї пристрасті. Це щось подібно як нас деколи кусає комар і виникає свербіж, і нам хочеться почухати те місце, яке є уражене. А той свербіж, який ми ще більше роздразнюємо, тільки побільшується, починає ще більше свербіти, і тоді ця частина тіла набирає ознак запалення, відбувається порушення функціонування того органу тіла. Подібно стається з тим, хто служить своїм пристрастям, постійно їх роздразнює, постійно їм догоджає. Тоді він є розбитий, воля прагне одного, розум розуміє і керує до іншого, а почуття ведуть ще в іншу дорогу. А навіть в такому розбитому стані людина не втрачає образу Божого у своїй душі, втрачає тільки Його подобу. Така людина сама уже не може позбавити себе потягу до зла і потребує спасіння, потребує помочі божественної благодаті, потребує її зціляючої, рятівної сили. Над цим ми будемо роздумувати в наступні наші дні. Будемо бачити як Божа благодать помагає відбудувати зруйноване людське серце.

Cette passion, que le péché laisse derrière lui, est une désorientation de toutes nos facultés mentales. Notre esprit s’obscurcit et est incapable de distinguer pleinement ce qui est bien et ce qui est mal. Et notre volonté devient plutôt encline à choisir le mal. Une personne passionnée ressent une envie constante de mal, et cette envie peut atteindre une telle force que la personne en perd tout pouvoir de résistance, devient « accro » au mal, devient esclave de cette passion.  On peut comparer cela à une piqure de moustique qui provoque des démangeaisons, et donne envie de gratter la zone touchée. Et cette démangeaison, que nous irritons encore plus, ne fait qu’augmenter, commence à démanger encore plus, puis cette partie du corps acquiert des signes d’inflammation, le fonctionnement de cet organe du corps est perturbé. Il en va de même pour quelqu’un qui sert ses passions, les irrite constamment, leur plaît constamment. Alors il est brisé, la volonté s’efforce d’atteindre une chose, l’esprit comprend et mène à une autre, et les sentiments guident encore d’une autre manière. 

Et même dans un tel état brisé, une personne ne perd pas l’image de Dieu dans son âme, elle ne perd que sa ressemblance. Une telle personne ne peut plus se débarrasser de l’envie du mal et a besoin du salut, a besoin de l’aide de la grâce divine, a besoin de son pouvoir de guérison et de salut. 

Nous y réfléchirons dans les jours suivants. Nous verrons comment la grâce de Dieu aide à reconstruire le cœur humain détruit.

Сьогодні я хочу усіх вас запросити до молитви за українських хліборобів. Лани українські починають по-трошки дозрівати. Наші хлібороби готуються до жнив озимих зернових культур. І ворог видумує нового способу, як завдавати ударів по Україні. Ворог починає палити український хліб, починає палити лани України, засіяні хлібом, для того щоби забрати хліб у тих, хто є голодним. Молімся за наших хліборобів, щоб вони могли зібрати Богом даний урожай, навіть цього воєнного року, і нагодувати голодних не тільки в Україні, але в цілому світі, і таким чином врятувати багатьох від голодної смерті, в тому числі тих обставин голоду, розрухи, які спричиняє війна.

Aujourd’hui, je veux vous inviter tous à prier pour les agriculteurs ukrainiens. Les champs plantés de céréales commencent à mûrir peu à peu. Nos agriculteurs se préparent pour la récolte des céréales d’hiver. Et l’ennemi invente une nouvelle façon de frapper l’Ukraine. L’ennemi commence à vouloir brûler les récoltes de céréales, afin de prendre le pain de ceux qui ont faim. Nous prions pour nos agriculteurs, afin qu’ils puissent récolter la récolte donnée par Dieu, même en cette année de guerre, et nourrir les affamés non seulement en Ukraine, mais dans le monde entier, et ainsi sauver beaucoup de la famine, y compris dans ces circonstances de famine, de dévastation que causent la guerre.

Ô Dieu, bénis l’Ukraine. Ô Dieu, bénis les défenseurs de l’Ukraine. Que Dieu bénisse nos agriculteurs. Qu’Il protège et bénis les parents qui sauvent la vie de leurs enfants. 

Ô Dieu, bénis tous ceux qui, face à la calamité militaire et à la mort apportée par l’ennemi, sauvent la vie et la servent.

Que la bénédiction du Seigneur soit sur vous avec Sa grâce et Son amour pour l’humanité pour toujours et à jamais. Amen

Gloire à Notre Seigneur Jésus-Christ !

+ Sviatoslav